ДИТЯЧІ ІСТЕРИКИ

​

“Червоні” прапори які їх запускають та як впоратися з проявами? 

 Розгубленість, сором, роздратування, злість, відчай – такий спектр почуттів виникає у батьків, коли дитина влаштовує істерику, тим більше на людях.

Що робити? Чекати, доки мине?

Чи негайно дати дитині те, що вона вимагає?

         Перше за все потрібно з’ясувати причину порушення поведінки, адже для кожного вікового періоду характерні різні прояви та стимули. До прикладу, дворічний малюк ще не може висловити свої потреби, тому кричить. Трирічка – виявляє властивий цьому віку негативізм. Старші діти маніпулюють або привертають до себе увагу. На жаль, іноді істерики можуть бути пов’язані з порушеннями у роботи нервової системи.

ЩО ТАКЕ ІСТЕРИКА?

             Психологи стверджують, що істерика – це сильний прояв емоції, який дитина в силу незрілості мозку ще не здатна контролювати. Дитина втрачає самоконтроль, ігнорує правила поведінки, яких раніше дотримувалася.

Істерики найчастіше трапляються з дітьми віком від півтора року й зазвичай минають, коли дитина сягає чотирирічного віку. Однак у деяких малюків істерики тривають і довше.

«ТРИГЕРИ» істерики:

• Погане самопочуття.

• Фізичний дискомфорт (голод, спрага, втома, холод, незручний одяг, поза тощо).

• Емоційне перевантаження (часто після відвідувань дитячих розважальних центрів або перебування у галасливій компанії).

• Травматична подія (дитина побачила сварку батьків, боїться робити щеплення).

• Забагато обмежень і заборон або навпаки, занадто м’який стиль виховання, коли дитина

• зовсім не знає обмежень та меж.

• ЧЕРВОНІ ПРАПОРИ:

• коли істерика може бути ознакою нездоров’я:

• Епізоди з часом частішають, відбуваються по кілька разів на день.

• Істерики тривають довго, півгодини і більше.

• Дитина під час істерики втрачає свідомість, затримує дихання, стає блідою.

• Є додаткові симптоми: поганий сон, тривожність, нервові тики, відкат у навичках –

• наприклад, енурез.

• Якщо дитина проявляє агресію або самоагресію (наприклад, б’є себе по голові,

• або б’є інших).

• ЩО РОБИТИ, коли у дитини істерика?

• Залишатись поруч, у полі зору дитини. Не залишати дитину «перекричати без глядачів»: істерика – це пошук контакту із дорослим і ігноруючи її, ви шкодите дитині.

• Зберігати спокій, не перейматись через враження, яке справляє ваша дитина на оточення. Глибоко вдихніть. Якщо дитина б’ється в істериці, це зовсім не означає, що ви погані батьки.

• Спробувати обійняти дитину, але не наполягати та встановити зоровий контакт.

• Допоможіть дитині вербалізувати свої почуття.

• Не виконуйте вимоги миттєво аби не закріпити маніпуляцію дитини: ваше «Ні» повинно означати «Ні». Але подумайте, чи не забагато ви забороняєте.

• Прийміть емоцію дитини, яку несе в собі істерика.

• Коли все позаду, поговоріть про те, що сталося, назвіть емоції, скажіть, що відчувати злість, сумувати – це природньо ( «Ти розлютився, тому що…»).

•                 Важливо пам’ятати, що такі прояви емоційності для дитини – це зона росту та певний етап психологічного розвитку і саме батьки мають допомогти дитині правильно прожити цей період.