Консультація батькам

​

 

Заборонені прийоми у вихованні

1. «Займи себе чимось, не заважай мені!»

Батьки, які так говорять, зазвичай втомлені та потребують відпочинку. Але формулювати свою думку саме так не можна: це демонстрація того, що справа мами чи тата важливіша за те, що відчуває і потребує дитина.

Якщо постійно ігнорувати прохання дітей – вони почнуть сумніватись у своїй цінності, будуть думати, що мають заслужити увагу батьків.

Якщо батьки зайняті, потрібно пояснити, чому зараз мама чи тато не може зробити те, про що просять. Не говорити «відчепись», а пояснити ситуацію, запропонувати альтернативний варіант і обов’язково виконати обіцянку. Наприклад: «Ти зараз придумай гру, а я за півгодини приєднаюсь». Батьки втрачають авторитет, якщо їхні слова не збігаються з діями.

Варто розуміти: щоразу, коли ми говоримо дитині «Не заважай», «Відчепись» або «Немає на тебе часу», вона сприймає це як «Ти для мене не важливий». Такі фрази сильно віддаляють малюка від батьків і послаблюють емоційний зв’язок між ними.

Якщо батьки не приділяють достатньо уваги дітям, ті легко підпадають під чужий вплив і шукають цю увагу на стороні. Це може бути комп’ютер, сусід чи компанія у школі. Діти, яких ігнорують батьки, часто стають залежними від наркотиків чи алкоголю, бо їх легко переконати у чомусь.

ЯК ЗАМІНИТИ:

•          Я втомилась і хочу трохи відпочити. Пограймося за півгодини

•          Я серджусь, коли бачу неповагу або порушення наших прав

 

2.«Будеш погано поводитись – тебе забере поліція»

Це відверте залякування, яке акцентує на неповноцінності дитини. Ніби з нею щось не гаразд і батьки не впораються: це може зробити лише поліція або хтось інший.

Зрештою, діти згодом зрозуміють, що в поліцію їх ніхто не здасть і це обман. Дитина може почати знецінювати усе, що кажуть батьки: бо в їхніх словах немає наслідків. Також перестати слухатись і припинити їм довіряти.

Залякування – досить небезпечний прийом у вихованні. Він дає змогу швидко та ефективно досягти короткочасного ефекту. Наприклад, дитина перестане вередувати. Але постійні залякування можуть призвести до появи фобій і тривожності. Наприклад, якщо дитину постійно залякують, що «тебе забере чужий дядько», то вона може почати боятись виходити на вулицю.

У цілях виховання можна описувати реальні наслідки чогось конкретного, наприклад: «Якщо будеш продовжувати голосно кричати, ми зараз підемо з ігрового майданчика». Або «Досить стрибати, бо я буду сердитися!». Це реально, і дитина розумітиме, до чого її погана поведінка може призвести. Але не залякувати поліцією чи вигаданим бабайком.

3. «Не плач, ти вже дорослий!»

Плач – це такий соціальний сигнал тривоги, що «мені потрібна допомога». Ігнорувати або забороняти плакати дитині не можна. Як і не варто говорити їй, що вона доросла: це неправда – дорослі ж плачуть.

Щоб дитина заспокоїлась, потрібно створити умови, у яких вона заспокоїться. А це відповідальність батьків.

Якщо батьки постійно транслюють, що «ти вже дорослий», дитина починає поводитись так, ніби вона справді доросла. Або навпаки: протестувати і звертати на себе увагу, що «я не дорослий, я хочу гратись».

Якщо дитина плаче, потрібно, щоб дорослий прийняв її сльози та показав співчуття. Обов’язково питати про те, як ви можете допомогти і в чому причина сліз, якщо вона неочевидна. Не треба нервувати, кричати на дитину чи щось забороняти.

Ця фраза ніби забороняє дитині виражати свої почуття. Якщо батьки ігнорують емоції дітей, то ті замикаються та починають вірити у те, що проявляти свої почуття – це погано й небезпечно.

Якщо батьки не допомагають дитині впоратись із цими емоціями, то вона не навчиться правильно їх стабілізувати, а лише подавлятиме та приховуватиме. І в майбутньому, наприклад, не зможе попросити допомоги у складній ситуації, бо розумітиме, що її емоції нікому не потрібні.

 

ЯК ЗАМІНИТИ:

• Розкажи мені, що сталось і чому ти плачеш. Я можу допомогти?

 

4.«Чому ти не такий хороший, як (хтось)?»

Дитину можна порівнювати лише із її минулими успіхами. Наприклад: «Вчора ти так добре поводився, а сьогодні – ні. Я засмучена». Фраза «Чому ти не такий» – це приниження гідності. Ці слова не дозволяють дитині рости та закріплять у її свідомості, що вона справді не така, як інші.

Це може призвести до того, що дитина скаже: «Навіщо мені старатись, я все одно не така хороша». І в дорослому віці, наприклад, піти на злочин або інші протиправні дії. Або навпаки – не відчувати себе вартою гідного ставлення чи взагалі доброго життя.

Як змотивувати малюка, у якого щось не вдається? Говорити: «Ти хороший, ти вмієш краще, ти вартий більшого, у тебе все вийде». Це означає безумовну підтримку: зараз у дитини щось не виходить, але якщо трошки постаратись, то все вдасться.

Батьки чомусь думають, що порівняння мотивують дітей ставати кращими. Але воно працює навпаки. Дитині боляче, що її не сприймають такою, як є, і вона може інтерпретувати ці слова так: «Мені потрібно не бути собою, бо такою, як є, я нікому не потрібна». Дитина може обирати друзів у школі і повністю копіювати їхню поведінку, а своя позиція відходить на другий чи третій план.

Так само не можна казати, що дитина краща за інших. Тоді вона не зможе адекватно оцінювати себе та вважатиме інших гіршими: бо найкраща тут лише вона і це дає право домінувати над іншими людьми.

ЯК ЗАМІНИТИ:

• Ти вже багато вмієш, але багато чого можеш навчитися – не зупиняйся             5.«Ми усе для тебе робимо, а ти невдячний!»

Ця фраза змушує дитину відчувати тягар за те, що вона народилась. Тобто батьки роблять її винною за те, що вирішили її народити.

Дитина усе це проковтує, сприймає за правду і починає почуватися винною, навіть коли просто вчасно не помила посуд. Це вічне почуття провини не дозволить реалізувати себе у кар’єрі: буде звичка відчувати вину за успіх. Людина звикає, що нічого не буває просто так – за все треба платити.

Ці слова говорять: «Ми тебе народили, скажи «дякую». Якщо ця фраза з’являється, то є сигналом для батьків: варто подумати, чи справді ми робимо для дитини усе те, що їй потрібно. Це індикатор того, що зв’язок між дитиною та батьками втрачений.

Дитину, частково, потрібно навчити бути вдячною. Для цього батьки мають дякувати та поважати одне одного. Тоді дитина бачить, як це потрібно робити, і буде повторювати. Неможливо навчити малюка дякувати та цінувати щось, якщо у сім’ї цього не принято робити.

ЯК ЗАМІНИТИ:

• Я хотіла тебе потішити, і мені сумно, що це не вдалось.

• Що я можу зробити для тебе?

 

6.«Мене не хвилює, що ти хочеш. Роби те, що кажу!»

Такі слова вчать дитину не мати права відчувати те, що вона відчуває. Вчать мовчати, коли їм боляче або коли відчувають дискомфорт, адже розуміють, що їхня думка не важлива. У дорослому віці це може призвести до того, що людина починає служити іншим: адже її життя та емоції нікого не хвилюють.

Іноді дитині не треба давати вибору, наприклад, у питанні йти чи не йти до школи. Просто це треба правильно сформулювати, без агресії та звинувачень. Але якщо батьки постійно ігнорують бажання своїх дітей, це означає лише те, що вони самі сильно травмовані й не можуть дати дітям того, чого немає у них.

Розглянемо ситуацію, коли дитина відмовляється приймати ліки. Як можна коректно змусити дитину це зробити: «Мені важливо, що ти хочеш, але я також хочу, щоб ти був здоровий. Тому нам доведеться зробити те, що сказав лікар. Розумію, наскільки для тебе це неприємно, домовмося про компенсацію. Наприклад, подивимось разом фільм опісля».

ЯК ЗАМІНИТИ:

• Я розумію, що ти не хочеш цього робити. Але для мене дуже важливо, щоб ти це виконав, тому що...

 

7.«Як же ти мені набрид!»

Ця фраза принизлива для дитини і означає, що батьки не сприймають її повністю. Повністю набриднути дитина не може, дратує лише якась певна її дія, про яку варто говорити. Наприклад: «Я втомилась від того, що ти постійно робиш це неправильно», але без зайвої агресії та докорів.

Слова «ти мені набрид» – правдиві, але насправді проблема не у дитини, а в батьків – вони просто втомились.

Ця фраза прямо говорить дитині, що вона тут небажана і її ніхто не чекав. Це викликає сильний внутрішній конфлікт та усвідомлення того, що вона є наслідком випадкового рішення і її постійно треба терпіти.

Дитина росте без адекватної системи цінностей, не розуміє, що таке кохання, що таке добрі стосунки, може застрягти у не дуже хорошій компанії, бо там їй приділятимуть хоча б якусь увагу. У майбутньому людина також буде чіплятись за будь-які прояви любові та уваги до себе, навіть якщо вони не зовсім адекватні.

ЯК ЗАМІНИТИ:

• У мене зараз немає сил на спілкування із тобою, потрібно відпочити .                    8.«Не рухай – розіб’єш, не чіпай – поламаєш!»

Якщо батьки занадто часто це повторюватимуть, діти стають дуже невпевненими у собі та скутими, бояться будь-що сказати чи зрушити з місця. Їх ображатимуть чи навіть битимуть у школі – вони нічого не зроблять, бо є установка, що не здатні взагалі щось робити.

Після таких фраз у дитини виникає синдром вивченої безпорадності. Вона вчиться бути об’єктом або просто існувати, бо у неї нічого не вийде, можна навіть не починати. У дорослому віці це може призвести до того, що людині не вдається побудувати кар’єру. У неї немає амбіцій, вона не хоче розвиватись і пробувати щось нове.

Коли щось розбивається – не потрібно кричати чи карати дітей, варто запропонувати, щоб дитина вирішила ситуацію самостійно: батьки можуть лише підказати та запропонувати допомогу. У таких ситуаціях якраз формується навичка розв’язувати конфлікти.

Якщо йдеться про «не чіпай нічого» у музеї чи у гостях, то це варто пояснити напередодні й домовитись із дитиною: не рухай цього, бо воно може розбитись. Але ніяк не «ти розіб’єш». Тобто пояснити дитині, що проблема не в ній, а у самому предметі – він може легко розбитись. Так їй не буде здаватись, що предмет важливіший за неї.

ЯК ЗАМІНИТИ:

• Обережно із вазою: мені важливо, щоб вона була цілою

 

9.«Я тебе зараз вдарю!»

Ця конкретна фраза означає емоційне насилля над дитиною з натяком на фізичне насилля. Дитина втрачає почуття безпеки – базової умови для її розвитку. Це дуже складно для дитини, бо батьки із позиції захисника переходять у позицію агресора. У майбутньому вона може справді потребувати допомоги, але до батьків звертатись не буде.

Насильство чи погрози вчинити його – це сильна травма для дитини. У такі моменти вона відчуває свою безпорадність, бо ніяк не може захиститись.

Побиття у дитинстві привчає до фізичного насильства: дитина розуміє, що воно можливе і що його можна вчиняти за якихось певних умов. У майбутньому вона шукатиме собі такі стосунки, де прояв любові буде пов’язаний із насиллям, або сама стане агресором.

Насильство впливає на усе життя людини, на її здоров’я і на стосунки з іншими людьми. Навіть погроза побиття для дитини – це дуже сильний стрес. Замінити цю фразу можна: «Я дуже розізлилась на цей вчинок. Так робити не можна ніколи!».

ЯК ЗАМІНИТИ:

• Я дуже сердитий на тебе!                                                                                                           

​

10«Як тобі не соромно!»

Це фраза-маніпуляція, яка має викликати почуття провини. Дитина інтерпретує ці слова так «інші люди важливіші за мене». Вона звикає до того,  що вона невдаха і не може виконати очікування батьків.

Доросла людина з такою травмою більше переживає за почуття інших, ніж за свої. Це призводить до хронічного почуття провини, навіть якщо винен хтось інший. Наприклад: «Я не буду писати скаргу, бо мені соромно».

Сором – деструктивне, токсичне почуття, яке може руйнувати дитячу психіку. Варто розуміти, що, коли дитина робить щось не так – це не тому, що вона хоче зробити неприємно батькам. А тому, що не вміє справлятись зі своїми бажаннями та емоціями – і допомогти впоратись із цим мають батьки.

Фраза «Мені соромно за тебе» насправді відображає сором батьків за себе, бо вони не впорались зі своїми обов’язками. Цю фразу треба говорити собі, а не присоромлювати дитину.

Діти сприймають ці слова як «ти увесь такий неправильний і шансу виправитись у тебе немає». У майбутньому це може спричинити те, що людина стає занадто сором’язливою і відчуває сором за будь-яку дрібницю. Або перестає відчувати сором і створює навколо себе середовище, де вона завжди має слушність. Щоб її не присоромлювали ніколи: аби не порушувати правила, їх треба створювати.

ЯК ЗАМІНИТИ:

• Мені неприємно, коли ти так поводишся

 

11.«У тебе нічого не вийде»

Дитина може зрозуміти ці слова так: батьки не сприймають її такою, якою вона є. Вона виростає гіперневпевненою у собі, постійно усього соромиться, не може достатньо реалізувати всі свої навички.

Такі діти не вміють ставити собі мету та досягати її, бо у їхній свідомості це приречено на невдачу. Вони не бачать майбутнього і тому дуже часто бояться рухатись уперед.

Такі діти можуть легко ставати алко чи наркотично залежними, бо у безвиході: «Я зараз приречений терпіти усе, бо майбутнього у мене немає».

ЯК ЗАМІНИТИ:

• Спробуймо ще раз! Ти обов'язково зрозумієш, як це зробити

ЩО ВАРТО ГОВОРИТИ ДИТИНІ

• Я люблю тебе просто тому, що ти є.

• Я люблю тебе, навіть коли ти сердишся (сумуєш).

 

Як сказати дитині «Не можна»

 щоб вона вас почула

   Заборони – це природна складова виховання. Вони необхідні для гармонійного розвитку особистості, не потрібно намагатися обійтися без них.

Потрібно вводити обмеження грамотно і запастися терпінням, адже стійкий результат вимагає часу і зусиль. Зате тоді карапуз перестане відповідати гнівом, роздратуванням і бажанням зробити все навпаки.

​

Як діти реагують на заборони

Привчати дитину до слів «не можна» і «ні» слід приблизно з року, в цей час його активність зростає в рази. Перша реакція на обмеження – плач, обурення або агресія. Це абсолютно нормально, так дитина висловлює свою незгоду.

Вона поки не може з першого разу засвоїти «не можна», тому завтра, швидше за все, спробує повторити ту дію, яку їй заборонили вчора. Це особливість сприйняття малюків, а не «шкода» або спроба зробити зло дорослому.

Крім того, діти в силу віку не розуміють, що заборона поширюється на всі аналогічні ситуації, а не тільки на одну конкретну. Тобто, якщо навіть дитина зрозуміє, що не можна смикати провід від ноутбука, не факт, що вона не буде смикати його в інших доступних місцях. Вона просто не здогадається, що і це теж заборонено. Про це дорослим слід пам’ятати і терпляче нагадувати малюку.

Маленькому першовідкривачеві неймовірно цікаво все навколо. А тут батьки зі своїми постійними «не можна». Так ми гасимо весь запал і дослідницький інтерес у дитини. Якщо один буде протестувати і до останнього робити по-своєму, то інший після кількох невдач здасться, і його ініціативність розіб’ється об залізну стіну постійних заборон. В останньому випадку ми отримаємо поступливу дитину, але пасивну, яка боїться робити щось самостійно. Тому так важливо дотримуватися балансу: хловживати обмеженнями так само недобре, як дозволяти все.

 

 

Поради для батьків

1. Знизити кількість заборонених слів до мінімуму, адже головна помилка батьків – надто часте їх вживання. Коли дитина чує «ні» і «не можна» з будь-якого приводу, вона просто перестає сприймати ці слова серйозно.

В ідеалі для дітей до 3 років обмеження повинні стосуватися:

• дій, які ставлять під загрозу безпеку;

• агресії в адресу людей або тварин.

Наприклад, не можна доторкатися до розетки, плити або кружки з гарячим чаєм, грати з сірниками, кусати і бити людей, мучити кішку. Решта ж – все, що безпечно, – не несе за собою шкоди, воно лише додає клопотів дорослим.

Малюки 1-3 років ще не здогадуються, що одна і та ж дія на вулиці дозволяється, а вдома – ні (грати з піском або водою, малювати крейдою). У подібних ситуаціях краще пояснювати все малюкові, не вживаючи заборонені слова.

Після 3 років дитина починає усвідомлювати більше, тепер заборони можна формулювати більш конкретно. Наприклад, замість «не чіпати кота», сказати, що гладити кота можна, але тягнути за хвіст – не можна.

Потрібно постаратися не позбавляти малюка радості пізнавальної діяльності. Нехай він бігає, стрибає, чіпає і розглядає різні предмети, ганяє голубів. Адже так приємно бачити, з яким захопленням він набуває нового досвіду.

2. Якщо все ж необхідно ввести обмеження, можна замінювати слово «не можна». Наприклад, говорити замість нього «небезпечно», де це доречно. Або так: «можна переходити дорогу тільки за ручку з мамою» (замість «не можна одному переходити дорогу»).

3. Кожен раз пояснювати причину заборони – так дитя зрозуміє, що це не можна, тому що дійсно небезпечно, а не тому що у мами чи тата зараз немає настрою. Щоб малюк переконався в справедливості заборон, можна іноді дозволяти йому зробити по-своєму, але заздалегідь попереджати, що буде в цьому випадку. Наприклад, дати йому доторкнутися до гарячої чашки на столі. Нехай температура поверхні буде не такою високою, щоб обпектися, але досить неприємною, щоб повторювати такий досвід не виникло бажання.

4. На кожне «не можна» має бути своє «можна». Наприклад, не можна чіпати посуд на плиті, зате можна брати ложку зі стола. Цей прийом допомагає відволікти дитину від заборонених об’єктів, але не заважає дізнаватися нове.

5. Якомога рідше вживати в мові частку «не», дитяче сприйняття її ігнорує. Замість «не роби» малюк чує: «роби». Набагато продуктивніше використовувати стверджувальні висловлювання. Перший час потрібно буде контролювати себе, потім це увійде в звичку.

6. Замість прямих заборон більше розповідати про:

•        те, чому так робити не слід;

•        наслідки;

•        своїх почуттях, коли малюк порушує заборону.

Діти багато розуміють, потрібно лише правильно вибрати момент для бесіди: і дитина, і мама повинні бути спокійні і налаштовані на спілкування.

7. Визначити для малюка абсолютні «не можна» – те, що заборонено за будь-яких обставин. В цей перелік можна включити такі пункти:

•        бігати і гратись там, де їздять машини;

•        робити боляче іншим людям і тваринам;

•        чіпати плиту і проводи;

•        залазити на підвіконня.

Батькам необхідно розробити точний список табу, суворо дотримуватися його і вимагати того ж від інших членів сім’ї. Якщо чогось не дозволяють батьки, значить, бабуся, тітка і старший брат теж не повинні дозволяти. Узгодженість тут дуже важлива, тільки вона допоможе дитині сприйняти ці обмеження так, як потрібно.

8. Не провокувати дітей самим. Часто дорослі самі створюють ситуації, коли дитина просто не може втриматися від спокуси і порушує заборону. Наприклад, батьки не дозволяють чіпати паспорт, а самі постійно кладуть його на видних і доступних місцях.

Тут винна зовсім не дитина. Дорослим слід організувати зберігання важливих речей так, щоб малюк не міг до них дістатися при всьому бажанні.

​

Про що корисно пам’ятати, забороняючи:

•        Інтонація повинна бути спокійною, не потрібно підвищувати голос, лаятися, погрожувати. Це допоможе малюкові почути те, що до нього хочуть донести, і не відволікатися на форму, в якій це підносять.

•        Потрібно ставитися до дитини з повагою, не ображати, не принижувати її, не змушувати відчувати себе безпорадною.

•        Коригувати заборони по мірі дорослішання. Дитя росте, у нього з’являється більше усвідомленості в діях, а також нові вміння та навички. З часом можна дозволяти більше, не забуваючи про заходи безпеки.

•        Подавати приклад. Доброта, охайність, ввічливість, відсутність шкідливих звичок – все це можна виховати лише на власному прикладі. Інакше як донести до малюка, що, припустимо, курити не можна, якщо мама і тато самі це роблять? Адже діти нас не чують, вони на нас дивляться.

Навчити дитину розуміти і приймати заборони непросто. Складність в тому, що перераховані заходи не почнуть працювати з першого разу. Вони вимагають від батьків системності, багаторазового повторення, терпіння і незворушності. При цьому карапузові потрібно дати можливість досліджувати світ, робити самостійний вибір. Тільки так він навчиться приймати рішення і відповідати за вчинки.

​

       Краща стратегія – зробити перелік заборон мінімальним і говорити «не можна» лише в самих крайніх випадках. А в інших – використовувати альтернативне «можна тільки». І поступово малюк почне слухатися, тому що це буде вже його особистий вибір.

 

 

 

Безпека маленької дитини

 

Зупинімось на конкретних аспектах цієї проблеми.

​

• Суттєву небезпеку для дитини представляє електричний струм.

Поговоріть з малюком про те, що електрострум може бути «другом» і «ворогом» одночасно.

 Поясніть дитині, що не можна торкатися (особливо мокрими руками) електроприладів, розеток та електродротів, що небезпечно брати дріт, який висить, стояти під деревом під час грози тощо. У приміщеннях, де живуть діти, має бути обов'язково справною та усуненою від можливості контакту з нею дитини електропроводка.

• Меблі по можливості повинні бути без гострих країв.

• Двері на балкон за відсутності дорослих в кімнаті мають бути зачиненими.

• Крани газових пальників у кухні також повинні бути закритими. Краще, якщо вони будуть взагалі поза досяжністю дітьми.

• Усі гострі, ріжучі та колючі предмети (голки, шила, ножі, леза тощо) мають знаходитися в закритих шухлядах під замком.

• Діти не повинні також мати доступ до домашньої аптечки. Пам'ятайте, що таблетки та пігулки малюкам часто уявляються цукерками. Не слід також давати дитині ліки з пляшечки без етикетки. Усі рідини, якими ви користуєтеся для господарчих потреб, мають бути під ключем.

• Дитина обов'язково має бути навчена виконанню елементарних правил безпеки в довкіллі:

• не кидатися камінням і твердими сніжками,

• не дражнити тварин,

• не гратися з вогнем, не торкатися дротів, що лежать на землі,

• не чіпати газових кранів,

• під час переходу вулиці дивитися спочатку ліворуч, а потім праворуч,

• ходити тільки по тротуарах,

• не висовувати руки та голову і не нахилятися із вікон автобусів, тролейбусів, трамваїв та поїздів,

• не входити та не застрибувати в транспорт, який вже рушив з місця,

• швидко переодягтися та змінити взуття, якщо воно промокло.

• Розкажіть дитині про небезпеку вогню та про те, що в жодному разі не можна гратися сірниками і запальничками, а якщо виникла пожежа, треба одразу звати на допомогу.

Перебуваючи поза домом, вивчайте місцевість, куди прийдете з малюком погуляти.

• Відпочиваючи біля відкритого водоймища, не залишайте дітей поза увагою.

• Послідовно та поступово знайомте дітей з правилами дорожнього руху, привчайте переходити вулицю тільки на зелене світло.

• Якщо ви вирішили завести собаку, оберіть породу, що любить дітей. Статистика останніх років жахлива: величезна кількість дітей, травмованих домашніми собаками, залишаються інвалідами на все життя. Найбільш небезпечними для малюків є вівчарки, російські борзі, лайки, доги тощо.

• Привчайте дитину піклуватися про себе. З 3-4 років малюка слід знайомити з елементарними відомостями з анатомії та фізіології людини: як б'ється сердечко та як його охороняти, чи багато в легенях повітря і яке повітря корисне, як важливо мати красиву осанку.

• Покажіть малюку отруйні рослини, гриби, кущі та поясніть, чому не можна тягти до рота (куштувати) невідомі ягоди, листочки, травинки. Корисно дитині дізнатися також про шкідливих та небезпечних для здоров'я комах: кімнатну муху, лісового кліща, блоху, вошу тощо.

• Найчастіше у дітей-дошкільнят бувають порізи і подряпини. Якщо при цьому немає кровотечі, рана не забруднена, найкращий засіб – промивання чистою (краще кип'яченою) водою, а потім перекисом водню. При глибоких порізах та забрудненнях рани слід звернутися до лікаря. Під час кровотечі потрібно ЇЇ зупинити шляхом підняття пошкодженої кінцівки та накладання пов'язки із стерильного бинта. При носовій кровотечі дитину слід посадити так, щоб голова була трохи нахилена назад, розстібнути комірець та накласти холодний компрес на перенісся або на потилицю, при цьому шмаркатися чи затискати хусточкою ніс не дозволяється. Пам'ятайте, що першу допомогу малюкові потрібно надавати при кожній подряпині чи порізі.

• З побутових травм у малят найбільш трагічними бувають опіки, викликані гарячими рідинами або вогнем газового пальника. Тому каструлі з гарячими стравами не можна ставити на край плити, а дитину слід навчити не підходити до плити і не гратися з сірниками, які, до речі, мають знаходитися в недоступному для малят місці. Хімічні опіки можуть бути викликані потраплянням до ротової порожнини каустичної соди, оцтової кислоти тощо. У такому випадку рот і шлунок необхідно промити теплою водою і терміново доставити дитину до лікарні.

• Шлях до дитячого садка можна і потрібно використати для навчання малюка безпечній поведінці на дорозі.

​

Дитяча агресія:

причини та профілактика

​

Чому б'ються маленькі діти?

     Агресивна поведінка характерна для маленьких дітей на певному етапі розвитку. Батькам необхідно зрозуміти причини, що призводять до агресії у ставленні до однолітків і дорослих:

• Дитина висловлює негативні емоції. Маленьким дітям важко висловити емоції словами. Неможливість упоратися з емоціями, які переповнюють, і взяти їх під контроль призводить до агресивної поведінки, яка проявляється в істериках і бійках.

• Допитливість. Дитина дізнається багато нового, постійно вчиться, виявляє допитливість до всього навколишнього. Вона бажає експериментувати, порушуючи правила. Починаючи бійку, вона просто хоче подивитися, до чого це призведе та що в цьому поганого.

• Дитина вважає, що це весело. Крім того, вона намагається привернути увагу батьків своєю поведінкою.

• Наслідування. Діти вчаться, наслідуючи тих, хто їх оточує. Можливо, ваша дитина побачила, що її брат поводиться подібним чином, і вчинила так само.

 

Як відучити дитину битися?

     Агресивна поведінка в дошкільника не завжди означає, що він бажає комусь зла. Але не варто заплющувати очі на подібні ситуації. Пропонуємо кілька способів відучити дитину битися:

• З'ясуйте причини агресивної поведінки й потреби дитини. Причинами агресії можуть бути вікові особливості розвитку, пригнічена злість, тривога, прагнення контролювати ситуацію або захистити себе та свої речі. Коли в дітей прорізаються зуби й розвивається моторика, вони реагують на різні ситуації за допомогою зубів і кулаків. Батькам необхідно навчити малюка правильної поведінки. Якщо залишити все, як є, агресія стане його постійним супутником.

• Звертайте увагу на те, що провокує в дитини агресивну поведінку. Це допоможе вам зрозуміти її причинуі уникнути подібних ситуацій у майбутньому.

• Негайно втручайтеся в ситуацію. Якщо дитина б'ється або кусається – зупиніть її. Не кричіть, говоріть спокійним тоном. Подивіться їй в очі та скажіть, що битися не можна, тому що це боляче. Це дасть їй зрозуміти, що ваші слова мають значення. Заберіть малюка в тихе місце, де він зможе заспокоїтися.

• Відволікайте увагу дитини. Приберіть з поля зору те, що спровокувало агресивну поведінку, відволікаючи улюбленою іграшкою, книжкою чи іншою цікавою для малюка річчю.

• Проявіть співчуття. Діти не б'ються без причини. Тому батькам необхідно розуміти й цінувати почуття дитини. Можливо, вона не буде готова відразу ж вислухати вас, тому почекайте, поки вона заспокоїться. Поговоріть з малюком і поясніть йому його почуття. Переконайтеся, що він зрозумів причини своєї поведінки. Зовсім маленьку дитину, яка ще не здатна зрозуміти ваші пояснення, краще просто обійняти й пожаліти.

• Говоріть і пояснюйте. Діти краще розуміють, якщо їм наводити приклади різних ситуацій: «Що буде з іграшкою, якщо ти вдариш її об підлогу?», «Тобі б сподобалося, якби тебе вдарили?»

• Спостерігайте за малюком. Якщо він постійно лізе в бійку, спостерігайте за ним і зупиняйте в критичні моменти. Заохочуйте позитивну поведінку. Наприклад, починаючи з трьох років, уже можна придумати символічну винагороду за хороші вчинки, допомогу мамі й татові. Не скупіться на похвалу й підтримку.

• Не заплутуйте малюка своєю поведінкою. Коли ви самі б'єте його за погані вчинки й при цьому вимагаєте, щоб він не бився, ви тільки збиваєте дитину з пантелику. Тому ніколи не бийте малюка, щоб закликати його до порядку.

• Будьте послідовні, встановлюючи правила. Коли дитина б'ється, зупиніть її, скажіть, щоб вона так не робила. Зупиняти малюка потрібно завжди, навіть якщо в нього виник конфлікт з кимось із однолітків.

• Підкажіть дитині альтернативні способи вираження своїх почуттів. Іноді діти б'ються, бо не знають іншого виходу з ситуації, що склалася. Тому вам необхідно навчити малюка альтернативних способів виражати емоції. Наприклад, словесно. Прищеплюйте йому звичку виражати емоції за допомогою слів. Це допоможе говорити про своє незадоволення замість того, щоб лізти в бійку. Навчіть дитину таких слів і фраз, як «ні», «не роби цього» та інших. Також навчіть її уникати ситуацій, які їй не до душі, і вчасно звертатися по допомогу до дорослих, коли вона не може самостійно впоратися з важкою ситуацією.

• Обмежте час, проведений перед екраном. Якщо дитина бачить багато жорстоких сцен по телевізору, агресії не уникнути. Тому обмежте час, проведений перед екраном. Замість цього краще пограти в рухливі або розвивальні ігри.

• Навчіть малюка проявляти ніжність в іграх. Коли малюк під час ігор проявляє деструктивну поведінку (штовхає інших дітей, кидає або ламає іграшки) – це ознака агресії або підвищеної тривожності. Навчіть дитину проявляти ніжність в іграх: погладити собаку, обійняти плюшевого ведмедика, маму чи сестру.

• Постарайтеся подивитися на світ очима дитини. Співчувайте, прийміть її поведінку й поводьтеся відповідно. Іноді складно прийняти та зрозуміти позицію дитини, яка б'є інших дітей. Вам швидше захочеться стримати її або накричати. Але є багато інших способів упоратися з агресивною поведінкою.

 

Як упоратися з дитячою агресією?

     Пам'ятайте про те, що грубе поводження з дитиною дає лише тимчасовий ефект, у той час як проблеми з поведінкою можуть тривати дуже довго. Коли вона проявляє агресію, це говорить про те, що дитина потребує вашої допомоги. Але як же допомогти малюкові? Пропонуємо кілька способів:

• З'ясуйте, що саме призводить до агресивної поведінки. Це може бути голод, втома або безсилля. Задовольніть усі потреби малюка. Іноді дитина просто не розуміє своїх потреб, і ви повинні допомогти їй у цьому.

• Допоможіть дитині знайти вихід із ситуації. Батьки зазвичай хвилюються й насторожуються, бачачи таку поведінку, але замість цього постарайтеся допомогти їй виправити ситуацію. Проявіть любов і доброту, допомагаючи малюку вивчати навколишній світ і свої емоції.

• Не поспішайте втручатися. Найчастіше дитина своєю агресивною поведінкою просто хоче привернути вашу увагу. Тому не поспішайте відразу ж реагувати. Спочатку заспокойте того, кого вдарив ваш син або донька. Покажіть приклад співчуття, дайте їй зрозуміти, що така поведінка не приверне увагу.

• Надайте вибір. Іноді батьки просто вказують малюкові на те, що йому потрібно робити, не даючи реального вибору. Надайте йому вибір, і це попередить агресію.

 

Коли ваша дитина – жертва

• Якщо вашого малюка ображає одноліток, а його батьки закривають на це очі, вам навряд чи вдасться закликати їх розібратися в ситуації. Але все ж поговоріть з батьками кривдника й поясніть, що їм необхідно втрутитися:

• Перш за все, заспокойте свою дитину та скажіть кривдникові: «Ми вдома так не чинимо». Розкажіть мамі кривдника про ситуацію й попросіть її про допомогу. Мами завжди уважні до поведінки своїх дітей і знають, як з ними впоратися.

• Після того, як діти заспокоїлися, вони повинні деякий час пограти окремо. Якщо вони захочуть грати разом і будуть отримувати задоволення від гри, не заважайте їм. У випадку, коли діти все ще знаходяться в поганому настрої, їм краще й далі грати окремо.

 

Дитина замішана в булінгу

     Дитина знущається з однолітків? Вам необхідно негайно втрутитися, поки це не привело до серйозних наслідків. Будьте особливо уважні до таких ознак агресивної поведінки, які можуть свідчити про її причетність до булінгу:

• Вона дуже швидко стає роздратована.

• Вона вплутується в бійки зі своїми братами або сестрами.

• У моменти фрустрації дитина лізе в бійку.

• Вона віддає перевагу товариству дітей, які теж схильні до агресивної поведінки.

• Дитина не розуміє, що її дії завдають шкоди тим, хто її оточує.

Якщо ви помітили один або кілька перерахованих вище симптомів у вашої дитини, негайно вживайте заходів. Поговоріть з малюком про його поведінку. Навчіть простих способів заспокоюватися (наприклад, порахувати до десяти або зробити декілька глибоких подихів). Це навчить дитину контролювати свої негативні емоції. Якщо жоден із зазначених методів не працює, зверніться по допомогу до психолога.

      Діти б'ються, кусаються, впадають в істерику й демонструють агресивну поведінку. Але це зовсім не означає, що ваш малюк поганий або ви – погані батьки.

     

Агресивна поведінка в більшості випадків – всього лише вікова особливість. Запасіться терпінням, і зміни на краще обов'язково настануть.

​

ГРА – це іскра, яка запалює вогник допитливості та цікавості.

(В.О.Сухомлинський)

 

• В житті дитини гра займає значне місце. Вона розвиває її особистість, формує психіку дитини, впливає на її емоції та почуття, а також гра радує малюка.

• В грі дитина робить перші відкриття, переживає, радіє, в грі розвивається її уява, фантазія, здібності.

• Саме під час гри відбувається розвиток пізнавальної діяльності.

• Багато в чому саме під час гри дитина може навчитися мистецтву спілкування, позбавитись нерішучості, зайвої сором’язливості або навпаки, егоїзму, який робить спілкування неможливим.

• Тільки в грі малюк вчиться йти назустріч бажанням інших, розуміти, що в спільному ділі важлива повага до інших, такт, потрібна злагодженість, уміння сходитись із людьми.

• Саме в грі дитина зможе навчитись приймати рішення, проявляти ініціативу, граючись знімати нервове напруження і ще багато чому, що вимагатиме від неї доросле життя.

• Всім відомо, що батьки не завжди знаходять час для того щоб пограти зі своїм малюком, а інколи їм не вистачає терпіння і вони, самі того не помічаючи, «псують» гру дитині. В результаті – зіпсований настрій і у батьків, і у малюка. Тому невипадково першим помічником в іграх дітей, керівником та наставником буває вихователь. Діти тягнуться до дорослих, які завжди підкажуть новий хід, виведуть гру з глухого кута, врятують від нудьги.

• Дорослий повинен бути близьким до дитини, він повинен грати разом з нею, також радіти та придумувати нові ігри. Тільки тоді малюк буде мати щиру прихильність до нього, відкриє своє серце, дозволить дорослій людині зронити в свою душу насіння найкращих людських якостей. Таких як чесність, щирість, чуйність, товариськість та таке інше.

•  Гра в дитячому житті здатна вплинути на все подальше життя людини. При цьому дуже важливо, наскільки серйозно поставиться до гри дорослий. Спочатку дорослий сам повинен навчитися грати, потім він зможе організувати і дитячу гру, а цікава, захоплююча гра зробить дитину веселою, життєрадісною, а значить, і щасливою. Бо щасливі ті діти, поруч з якими з раннього дитинства розумний, добрий, винахідливий дорослий.

• Запропонуйте дітям ігри, які сприяють емоційному, розумовому та соціальному розвитку дитини, зміст яких, направлений на розвиток уваги, уявлення, сприйняття, пам’яті та мислення.

• Спочатку треба зацікавити дитину, тому починати гру потрібно із самих простих завдань, щоб малюк зміг із ним впоратись. Перший успіх викликає бажання грати далі.

• Кожен дорослий повинен пам’ятати про те, що будь-яке, навіть саме незначне починання дитини треба оцінити.

• А що значить оцінка для малюка? Похвала породжує бажання прямувати до успіху, осудження ж вбиває це бажання. Хваліть дитину якомога частіше, і вона буде старатись виконати завдання ще краще.

• Вміло поєднуючи усі типи ігор: пізнавальні, творчі, рухливі, сюжетно-рольові – можна зробити життя дітей значно цікавішим. Дитина повинна «дограти» в дитинстві, щоб не стати занадто рано дорослим. Це захоплююча і дуже важлива задача.